Я дощ намалюю і вулиці мокрі,
І те, як трава під дощем танцюва.
Зірки намалюю, що сходять щоночі,
Неначе іскринки, у небі горять.
Любов намалюю і сяйво надії,
Що світить роками у нашій душі.
Я сни намалюю і трепетні мрії,
Що линуть думками в інші світи.
Я намалюю мужність і силу,
І волю, якої так прагнемо ми.
І я намалюю картину красиву,
Де світ без кордонів, щоб ми в нім жили.
Нехай тільки те, що я тут малювала,
Реальністю стане хоча би на мить.
Хай день принесе те, що доля забрала,
Любов запанує і дощ зашумить.
Ірина Вакулик
