Я знову блукаю у світлі нічних ліхтарів.
Хотіла би спати, та просто не можу заснути.
Рятунку шукаючи в дотиках сонця проміння,
Я згадую все, що хотіла назавжди забути.
Блукаю у світлі, а в чорних відкинутих тінях
Ввижаються всі, хто зараз уже не зі мною,
Всі ті, кого б я так вернути хотіла,
Без кого, мабуть, мене не існує.
Та час невблаганний, його норовливий прилив
Стирає всі спогади вихором впалого листя.
Вони лиш видніються в світлі нічних ліхтарів,
Шепочуть на вухо: «Благаю, кохана, вернися».
Чи довго блукатимеш між ліхтарів в самоті?
Сонце зайшло, та прийде іще твій світанок
З усмішками тих, хто зараз, на жаль, не з тобою,
З усмішками тих, з ким завжди була разом.
Я буду з тобою, як в мріях покинутих днів.
Вони так стомилися довго бути у тіні.
Ми знову зустрінемось в світлі нічних ліхтарів.
Ми знову зустрінемось…
Я тебе не покину.
Ірина Вакулик