Який тип подорожей притаманний саме Вам? Ви з тих людей, що полюбляють ніжитися на пляжі чи з тих, що цілими днями тиняються по людних вуличках з фотоапаратом в руках? Вам перехоплює подих від архітектурної спадщини, чи радше від гущавини диких джунглів, куди майже не ступала людська нога? Вас цікавить сімейний відпочинок, чи Ви у пошуку гострих відчуттів за дверима стрип-барів і масажних салонів? Насправді, неважливо, до якої категорії Ви відноситесь. Тому що тут кожен знайде щось для себе і, повірте мені, Ви повернетесь додому з повним міхом незабутніх вражень!
Цю свою досить-таки спонтанну подорож я розпочала з міста-мільйонника Бангкока. Знаю, більшість туристів віддають перевагу сонячній Патагонії або островам на півдні країни, але якщо вже ви прилетіли в таку далечінь, не нехтуйте можливістю відвідати і столицю.
Незадовго до свого прильоту, я знайшла місце на нічліг на сайті Couchsurfing ( хто про нього ще не чув – обов’язково поцікавтесь! Це дасть вам змогу познайомитись з місцевими жителями і провести класно разом час ). Отже, сяк-так з пригодами я доїхала до станції метро, де мене мав зустріти мій хост. Ним виявився усміхнений дружелюбний парубок Тан, що посадив мене на свій мотоцикл (ще й з валізкою на колінах!) і повіз мене додому. Сказати, що нові враження почали переповнювати мене з першої ж хвилини у Бангкоці – це не сказати нічого. От хоча би взяти те, що я вперше їхала на мотоциклі (хоча, взагалі-то другий раз, бо першого разу це був «мотоцикло-таксист»?, що підвіз мене з автобусної зупинки на станцію метро). Спочатку я боялася сідати на мотоцикл, бо я ж ніколи цього не робила! Тоді люди почали сміятися з мене, бо мотоцикл в Тайланді – це як велосипед в Нідерландах: без нього – ніяк. Ось ми вже і приїхали додому до Тана. Там жила чудова сім’я, яка, незважаючи на мовний бар’єр, поставилась до мене дуже приязно. У вільний час Тан показував мені місто, святкував зі мною Різдво, допомагав у цій незнайомій країні. Ми багато розмовляли і дізнавались про культури один одного. І я зрозуміла, як же це круто, знати мови і мати змогу порозумітися з людьми з іншого куточка земної кулі. З часом я перестала боятися мотоцикла і почала ловити кайф, поки Тан набирав швидкість на трасі серед хмарочосів, проскакуючи між машинами зі смуги на смугу.
Мій перший день у Бангкоці. Я не перестаю дивуватися. Таких архітектурних споруд, як тут, ви більше не знайдете в жодному місті. Моїми беззаперечними фаворитами стали храмові комплекси Ват По і Ват Арун, а також Великий Палац.
Гуляючи містом, ви знайдете ще багато інших споруд, що вражають своїм багатством, гігантськими золотими Буддами, мозаїками з кольорових дзеркалець, витіюватими драконами, велетнями та іншими міфічними істотами. Моя Вам порада: збираючись у Тайланд, прихопіть з собою легкий вітряний одяг, що прикриває плечі і коліна. Тільки так ви зможете відвідувати храми.
Релігія і духовність посідають важливе місце в житті тайського народу. На відміну від країн Європи, де все більше і більше молодих людей звертає на шлях атеїзму, тут релігія процвітає і йде у ногу з часом. На вулицях безліч монахів, яких легко упізнати по їхніх оранжевих робах. І це не тільки чоловіки похилого віку, що мене дуже здивувало і, мушу визнати, порадувало. Серед монахів багато дітей, підлітків, юнаків. Кожен таєць повинен пройти підготовку не тільки в армії, а ще й закінчити вишкіл у храмі. В народі кажуть, тільки така людина може стати справжнім чоловіком. У людей, що присвячують своє життя Богові, безліч переваг і пільг: вони не платять за проїзд у транспорті, отримують їжу безкоштовно, а найголовніше – їх дуже поважають і цінують.
Крім буддистів, у Тайланді багато християн, в тому числі і сім’я, що мене прихистила, тож, зберігаючи традиції, Різдвяний вечір я провела у церкві, і, знову ж, мене чекала приємна несподіванка. Мало того, що проводити зимові вечори у самих лише шортах і майках – вже саме по собі явище незвичне, але те, що я побачила на церковному подвір’ї – вразило мене наповал! Біля церкви …, що стоїть на березі річки…, красувалася величезна ялинка, а довкола сотні людей танцювали запальний свінг! Що ж, і ми з Таном не стали винятком! Грала голосна музика, за церквою продавали вуличну їжу, у наметах проводились конкурси, і діти старалися виграти призи. Ось так, прийшовши в церкву, можна випадково натрапити на найбільшу оупен-ейр вечірку в стилі сорокових.
В їжі переважають солодкі і гострі смаки. Кокосове молоко і лемонграс – незамінні інгредієнти у багатьох національних стравах. А різноманіття фруктів просто зводить з розуму! Плоди різних форм, кольорів і величини манять ошелешених туристів привабливими цінами. Але не спішіть купувати, спочатку ж бо треба гарненько поторгуватись – і вам вигідно, і продавці навиків не втратять 😊 За перші дні, які я провела у Бангкоці, я встигла спробувати кокосовий суп з грибами, рис з бананом, запечений в якомусь листку, желе з трави в молоці, сік з хризантеми і багато інших дивних речей, назв яких я ніколи не чула і , мабуть, вже не згадаю. Єдине, чого я не куштувала – це скорпіони, гусениці та інша комашня. Коли сідає сонце і вуличні ярмарки з їжею і сувенірами починають оживати, деякі торговці (особливо в туристичних місцях) починають хизуватись такими своїми «делікатесами». Я навіть кілька разів бачила крокодила на рожні, і це – сумне видовище. Як мені пояснив мій новий місцевий знайомий, насправді тайці не їдять ні скорпіонів, ні крокодилів. Це все робиться для туристів. Звідси і беруться різні стереотипи про те, що в Азії їдять бозна-що. Але, як виявляється, це не завжди правда.
Якщо у вас буде така можливість, сходіть у театр. Коли я в іншій країні, то завжди стараюся відвідати оперу або якусь виставу, бо це може багато що нам розказати про дух народу. І в Тайланді ця моя традиція мене не підвела. Я ходила на виставу, в якій шлося про події з тайських легенд. Як мавпа допомогла Богові побудувати міст через річку, перехитривши русалок. Такого розмаїття кольорових і витіюватих масок я ще в житті не бачила. А мелодії пісень тішили вухо незвичними мотивами.
Провівши кілька днів тут, я вирішила рухатись далі, у Камбоджу, де і продовжились мої пригоди. Але про це, як і про інші міста Тайланду, читайте у нових постах.